|
Шевченко часто писав
про широкий Дніпро
і його великі пороги,
шо мчать до Чорного моря:
«Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завив,
Додолу верби гне високі,
горами хвилю піднійма».
На початку 1926,
коли Троцький переконував
політбюро переймати
могутню ріку, все почалося.
«Дніпро жене», – казав він -
«крізь найкращі промислові землі,
марнує велич тиску ваги,
граючи
над віковими порогами.
Ріка чекає нас, щоб запрягти
її потік, приборкате її дамбами,
і примусити давати світло”.
І вони запрягли.
У 1927 році Сталін почав будувати
Дніпровську Дамбу на «звільнених землях»
в центральній дніпровській долині.
Насправді—
сотні сіл,
давні козацькі землі,
примусово евакуйовані
і стерті з історії.
Станція мала нести електроенергію
кільком алюмінієвим
та металургійним заводам,
які ще не існували.
Фермерів назвали куркулями
та захопили їхні землі.
Гребля була введена в дію в 1932 році,
коли Голодомор досяг піку,
село голодувало
від Дніпра до Харкова
У 1945 році дамбу підірвали,
щоб зупинити німців,
а потім відбудували.
У 1950 році низини
колись могутнього Дніпра
запрудили теж,
для Каховського водосховища,
щоб охолоджувати АЕС,
зрошувати південь України,
і дати питну воду Криму.
У 2023 році варвари
знову на марші,
підірвали останню дамбу.
Майже два століття тому,
Шевченко передбачив і це:
«Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отоді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога».
|
