Мова: English | Українська

Професійні характеристики | Контакти


 



 


   Думка > Сором’язливі капіталісти

Україна Просить Вибачення в Росії

опубліковано у Народному Голосі 26 жовтня 2004 року

Від імені українців усіх і всюди я хочу скласти вибачення перед Російською Федерацією. Останнім часом наші стосунки не є найкращими, і за це мені надзвичайно прикро.

Мені шкода, що ми більше торгуємо з Європою останніми роками. Звичайно ж, це набагато яскравіший і справедливіший ринок, але не дуже чемно з нашого боку це підкреслювати. Однак це не вина дружнього російського народу. Зрештою, не ви самі спочатку обрали параноїдного каґебіста, щоб керував вашою державою замість такого, хто б розумівся на ринкових принципах.

Мені шкода за Одесу-Броди. Тільки те, що в нас вигідні домовленості з Польщею, не дає нам права сподіватися, що ви платили б нам конкурентну ціну за тимчасове користування нафтопроводом.

Мені шкода, що ми перемогли вас на Євробаченні. На наш захист потрібно сказати, що, напевно, наші співаки набагато кращі за ваших. Не ваша вина, що у нас Руслана, а у вас – Маша Распутіна.

Мені шкода, що ми не переселилися разом з вами у 1147 році на північні болота. Я бачу, що ви там собі збудували Велике Місто. Це справді вражає.

О, як мені шкода за Тузлу! Зрештою, не кожного дня Велика держава рветься будувати мости до України. Тим паче, що все, що ви просили взамін, була наша половина моря.

Помилуйте нас за те, що в нас свої православні церкви. Немає сумніву, що нам було б набагато краще, якби українські патріархи, так як і ваші, давали б більше Кесарю, аніж Богові.

Мені дуже-дуже шкода за вашу футбольну збірну. Але, може, якби ви чемненько попросили Андрія Шевченка чи Сергія Реброва, то отримали б пораду, як зробити гру більш... динамічною.

Мені шкода, що вам довелося повертати мозаїки, які були вкрадені з Михайлівського Золотоверхого собору. Якщо я не помиляюсь, у вас немає нічого схожого.

Мені шкода, що “Океан Ельзи” захоплює ваші концертні зали і зриває більше аплодисментів, ніж ваші співаки. Я знаю, що ми нічого не мали у справі з Кіркоровим, але ми співчуваємо вам.

Мені шкода, що ми не визначилися у справі Чечні. Все ж таки, коли ти протистоїш терористам, які називають себе борцями за свободу, то зрозуміло, що хочеш мати поруч друзів. Ми не забули, що у вас взяло двісті років заполонити нас. Але тоді були інші обставини – у нас були козаки.

Зрештою, від імені всіх українців, мені шкода, що ми постійно все робимо по-своєму, пасивно-агресивним шляхом, який схожий на ледве приховану критику Великої “Матери России”. Я щиро сподіваюся, що вас це не тривожить. Ми всі бачимо, що ви робите зі свободолюбними народами.

Щиро дякую за розуміння!

Лідія Волянська,
письменниця, засновник журналу «Eastern Economist»

Опубліковано 15/10/2010

0 коментарі(в)

 

 © Л.О. Волянська

 Розробка: Bativan Design

Всі матеріали, опубліковані на даній сторінці є власністю Л.О. Волянської. Перепублікація текстів можлива лише за наявності письмової згоди автора. Це правило не поширюється на короткі цитати. При цитуванні посилання на автора є обов’язковим.